Пробач, за те, що не проста.
Пробач, за те, що не свята.
Що не чекаю при свічках,
Що не сумую геть одна.
Пробач, що не скажу ніколи.
Пробач, за те, що розкажу.
І те і інше більше болю
Тобі, ніж я у собі пронесу.
Хіба ти довіряв мені?
Згадай, чи легко відпускав?
Тоді, невже, так дивно і тобі
Упевнитись у тому, що чекав.
Хіба від того щастя менше стало?
Що було з нами повсякчас.
Я в нас його не крала.
Я віддавалась вся, та ти не брав.
