Сергей Жадан. Время на меня работает...

Андрей Пустогаров
 

***

Время на меня работает – меня убивает.
Все, что есть у меня и чего не бывает,
я успел засунуть себе за ремень.
Я теперь лучшая в мире мишень.

Ночь течет вокруг лавой,
трасса идет на Полтаву,
темными тЕнями в каждой фуре
пара демонов или фурий.

Звезды дрожат под током,
мрак в кукурузе высокой,
душ убиенных рой
кружится над окружной.

Тьма в их глазницах порожних.
А в кабаках придорожных
оркестры грохочут остро
и проститутки добры, как сестры.

Дети заходят туда погреться,
и убийцы с выдранным сердцем,
таксисты с паленым своим алкоголем
ведьмы с сердечной болью,

перевозчики черной нефти,
психи,оставившие по монете,
желтые беженцы из Китая.
Всех вас люблю и не забываю.

Если забуду кого ночью темной,
нервов и времени хватит - я вспомню
в этом бедламе и шуме
голоса всех, кто умер.

Кружите, кружите, мои хорошие,
пока снег вас не запорошит,
пока эти волочАтся дороги,
летайте, забудьте про все тревоги.

Я выгребу между этими берегами,
Я разберусь , наконец-то, с долгами.
И выгрызу вам гортани -
любимые, за мною не станет.


С украинского


 

+ + +

 

Час працює на мене – він мене убиває.

Все, що у мене є, і все, чого не буває,

я встиг сховати собі до кишень.

Я зараз найкраща мішень.

 

І навколо ніч вогняною лавою,

і київська траса десь під Полтавою,

і в кожній фурі тінями темними

ховаються перелякані демони.

 

І зорі зависають в напрузі,

і морок ховається в кукурудзі,

і душі померлих смертю страшною

тяжко літають над окружною.

 

І темно в їхніх очницях порожніх,

і гріються в кабаках придорожніх

нічної тиші дзвінкі оркестри,

і проститутки – добрі, як сестри,

 

і вбивці з вирваними серцями,

і діти з яскравими олівцями,

і кельнери з паленим алкоголем,

і відьми з гострим сердечним болем,

 

і перевізники чорної нафти,

і просто беззахисні їбанати,

і жовті біженці звідкись з Китаю –

я всіх люблю і всіх пам’ятаю.

 

І навіть якщо я забуду про когось,

чиєсь ім’я чи знайомий голос,

мені ще стане часу і нервів,

щоби згадати усіх померлих.

 

Тому літайте, мої хороші,

доки тривають ці ночі найдовші,

доки тягнуться ці дороги,

літайте попри всі застороги.

 

Я вигрібатиму між берегами,

я розберуся, врешті, з боргами,

я вириватиму вам гортані.

Доброї ночі, мої кохані.