Говтва – рiчечка невеличка,
Очеретом вся заросла.
Псла швидкого тиха сестричка,
Все бiжить вiд села до села.
I нащо було Чорне море,
Славнозвiснi курорти й пляжi,
Коли ти була, Говтво, поруч?
Що гарячий пiсок твiй скаже?
Стало рiдним на довгi роки
Твоє русло, а берег твiй
Зберiгав мiй дитячий спокiй,
Свiдком був моїх юних мрiй.
В твої теплi, лагiднi хвилi
Я занурювалась у спеку,
Пiд плакучi ховалась верби…
Як той берег тепер далеко!..
Говтва – рiчечка невеличка,
Заводiй, товариш розваг,
Нiби змовник, в дитинство кличе…
В’ється змiйкою синiй шлях.