Якби ти знав, що кожну ніч не сплю…
Зірки складаю /пазли/ у сузір’я.
Чомусь на двох знов каву розіллю
Та замість цукру сиплю ложку з сіллю.
Це божевілля?! Може саме так…
Але ж так несподівано приємно
Думок обійми зупиняти на
Плечах…губах…Поводитись не чемно…
Сміливістю вражати! Та на жаль…
Ще перший крок, а я вже намагаюсь
шукати «вихід аварійний», два назад…
Як звичка – все у схованку я граюсь.
Це витримати важко і самій…
Тому я марно вже не сподівалась…
Це наслідки минулого… Подій,
Якими я мов сталь загартувалась…
Кохати заборонено! Не смій!
Жадання спокою - життю не шкодить!
Себе переконала… Тиша – ціль!
Тоді чому всю ніч пишу цю сповідь?!