Три листи до Бога.
Лист перший.
Святий Боже, до тебе звертаюсь,
Шлю листа до далеких зірок,
Якщо винен у чомусь, то каюсь...
Кожен крок мій - то новий урок...
Справедливість роками шукаю,
Та вона розтає, ніби дим...
У думках, наче птаха літаю
В рідні Київ та Єрусалим.
На світанку молитву читаю,
Певно чуєш мій голос і Ти?
Все терплю, сподіваюсь, благаю:
Поможи досягти висоти.
Ти, Правічний, нам долю даруєш,
Ми будуєм своє майбуття,
Чудесами земними дивуєш,
Ведучи по дорозі Буття.
Та від успіхів люди радіють,
Ти на прикладах учиш чужих,
Хоч трапляється, не розуміють -
Перевчаєш, та вже - на своїх...
"Не убий" - головне в Заповіті,
Чітко вказано ще - "Не вкради"...
Тільки жаль, що на Білому Світі
Чад злодійський витає завжди...
Обвівав він Содом і Гомору,
Скеля з солі в чаду там стоїть,
Він обставин для голодомору
Теж навіяв на схилі століть.
Я до Істини знов повертаюсь,
Чую віщих думок передзвін,
Наче Лот, йду та не оглядаюсь,
Бо зі мною скрадається він...
Лист другий.
Вдруге, Боже, до тебе звертаюсь,
Знов одержую мудрі думки,
З ними в небо казкове вдивляюсь,
Й прозріваю - Тобі завдяки.
Відділив Ти темряву від світла,
Суходіл від Святої води,
Життєдайне даруєш повітря,
Покровитель, що творить завжди!
Певен, лист своєчасно одержиш,
Й побувавши у наших серцях,
Не печаткою щастя затвердиш,
А молитвою в чесних вустах.
Я Тебе, Милосердний, благаю,
Щоб життя від біди врятував,
Та для рідного милого краю,
Тільки розквіту вічно бажав.
Щоб забула Планета про лихо,
Щоб не зводив людей Сатана,
В Світі Білому стало щоб тихо,
Та забулося слово війна...
Аби старість навкруг шанували,
Та без вибухів жив Тель-Авів,
Завжди, Боже,до Тебе звертаюсь,
Сію літери тихо на лист...
Та у Всесвіт Тобі відсилаю,
Щемом серця наповнивши зміст...
Лист третій.
Життя - дорога непроста,
Це люди добре розуміють,
Я знов Тобі пишу листа,
Молюсь щоранку та радію,
Бо йде за осінню зима,
А за весною прийде літо...
Є коровай і свіжина
В коморах - пшениці та жито.
В душі є совість назавжди,
Є справедливість та довір'я.
За все це кланяюсь Тобі -
За шанс, за вірші, Світ Міжгір'я,
Де в'ється над Землею дим,
Лелеки знов летять у вирій,
Стрічає їх Єрусалим,
А проводжає красень Київ.
Я теж за ними вилітаю,
Хоча й посивіли літа,
Ще в снах між хмарами витаю,
Любов окрилює свята.
Наладжую в думках високих
І між планетами зв'язок,
Як вчили мудрі нас пророки,
Під шелест давніх сторінок.
Бо кличе голос гір Синаю:
Тримайте долю у руках!
Цей голос добре відчуваєм,
Хоч інколи приходить страх...
Але не гасне блиск надії,
Бо віра гріє нашу кров,
Веде віками крізь події,
Дарує щастя та любов.
Автор Геннадій Сівак.
Травень - червень 2003 року.