***

Дайте з руїн мого серця піднятись,
Обпалені крила і рани болючі
Скинути в прірву з чорної кручі,
Від вогняної землі відірватись.
На попелищі нове збудувати,
Посадити, засіяти, потім зібрати.
Навчитися жити по Заповіту,
Сміливо дивитись в обличчя світу.
Сміятись, радіти живому росточку,
Червоним вишити білу сорочку.
Любити людей і себе поважати.
Заберіть все собі! Залиште – кохати!