спить сонце сонне в сірих небесах
на ньому втома вічного крутіння
у нього погляд як у злих вовків
воно згасає прагнучи пітьми
летять і тануть скибки із небес
на землю мокру від бажань
а поміж них – в'язкий мов клей
вечірній сум зимово-мутний
в калюжах тіні що з повік спадають
струмками л'ється світло ліхтарів
літають
чорними літають
кричать...
ці вісники болючих ран
зими