Планжеру
Загубитись у місті, де жоден не знає, як тебе звати
і вдихати ці вулиці і зарозуміло всміхатись,
не ховаючи крила дощем з лез прим"яті
але це вже не ти, це інший, це інший
Він живе у цьому палаці із цегли
і тримає п"ятьох golden рибок на шворці,
непомітно підпалює поглядом сизі скелети,
що стирчать у сусідів з вікна...але інший це, інший
Той, кому не потрібні поради,
хто не вміє чекати, і тому завжди перший на страту
хто невдовзі засне і бог його зна" що побачить
але це вже не ти, це інший, це інший