Знов прилетіла звістка з України:
Не всі здорові, та зате живі,
На Новий рік зібрали всю родину
І шлють в Росію свій палкий привіт.
Між нами кілометри – тисяч три,
Але кордони сховані снігами.
Ті тріщини-кордони сніг покрив,
Прикрив їх, ніби новомодній «самміт».
В політику не ліземо – коровам
Хіба ж державні інтереси зрозуміти?
Ви ж перепишете історію, панове,
То «справжню» правду будуть знати діти.
Встрявати в суперечки теж незвично:
Не та освіта, одяг, статус, фах…
А в Україну серце знову кличе,
Хоч по Росії і проліг мій шлях…
Колись слов’яни разом всі жили,
Були братами, сестрами… Пробачте,
«Частина шоста» нашої Землі
Згадалась недоречно й необачно.
Згадалась дружба вікова слов’ян,
Що не в дзвінких словах – в рішучих діях,
Що не боїться ні ганьби, ні ран…
Ну, що ти зробиш… Знову ностальгія.
01.01.2008.