Україно, Україно, наша рідна мати.
Чому стала мов зозуля,
Діток підкидати в чужі гнізда?
Чому своїх синів, дочок,
Стала віддавати, в чужі люди?
Чому наші Роксолани гибнуть у неволі?
А сини твої шукають поза морем долі.
Як же воно так сталося ненько Україно?
Що твої рідненькі діти безталані гинуть.
А хто ж тебе неньо, буде доглядати.
Думай, думай, Україно мати.