***

Анна Гунько
Стирчить з душі моєї ніж
І ти не будеш радий.
Шукаю місце, де тепліш,
Щоб душу поховати.
Вона тягнулась до тепла,
Тягнулася до тебе.
У темінь відданість вела,
Туди, де сліз не треба.
І от, навіки сон забрав
Мою невтішну душу.
Вона між сонячних заграв,
А я простить їй мушу.
Стирчить з душі моєї ніж,
А ти стоїш зі мною.
Знайти б от тільки, де тепліш,
Знайти б собі покою.