***

У небі зорям холодно і страшно.
Не бачать ночі, не відчують дня.
Та й душі зоряні темніш, мабуть, від сажі,
Та й непривітна місячна рідня.
І так уже набридло їм горіти,
І хочеться очиці їм закрить.
Тепла немає. Безкорисне світло.
Так холодно! Заснути б хоч на мить…
Якісь впадуть на землю зорепадом,
Якісь у волу кануть замість слів.
То,  граючи в любов, гуляють садом,
А то тремтять одні в чужому сні.
Але у небі холодно і страшно.
І не утішить місячна рідня.
Так, душі зоряні чорніш, мабуть, від сажі,
Так не тепліше їм від сонячного дня.