***

І день ішов до вечора як завжди.
Лиш дощ тремтів краплинами на склі.
А потім ніч болідами замаже
Очиці неба – стихлі і тоскні.
Усе ішло до вечора, до ночі.
Лише скажений вітер дуба гнув.
І хворе серце потім заклекоче,
А поки ще закрите на засув.
Весною одцвітали свіжі вишні
І день ішов до вечора кальний.
А серед шуму невловима тиша.
І тільки б не вловити, Боже крий!