Мов проклята, горить твоя любов.
Ні, не кажи, що ти його любила.
То просто упіймало серце зов
І стрепенулось, стиснулось, забилось.
Мов вітер сколихнув думки твої.
Ні, не кажи, що через нього плачеш.
То просто дощ все тулиться щоки –
Йому з тобою і тепліше, й краще.
Мов грім, у душу ті слова вп’ялись.
Ні, не кажи, що ти сама в тім винна.
То просто ніч створила біль колись,
То просто місяць в хмари десь поринув.
Мов впала в осінь, сльози запеклись.
Ні, не кажи, що ти без нього прах.
То просто мрії ще не всі збулись,
То просто холодно в його очах.
Мов іскра, вже згасає та любов.
Ні, не кажи, що ти його любила.
То просто світ тебе закрутить знов,
То знову у тобі світання сила.