Анна

Анна Гунько
Ну от і все. Надія затиха.
Я вже не мучусь довгими ночами.
Можливо, й справді я така лиха,
Тому й огидно так мені між вами.
Втомилася від вітру цього я.
Невизнана, нелюба, небажана.
Єдине, що лишилось – це ім’я
В твоєму серці охололім – Анна.