Нi, плакати не будемо, не треба!
Нас мама вчила, щоб терпiли бiль.
Не був легким нiколи шлях до неба…
Свої тяжкi страждання – пересиль!
Покинь же коло iз тривог, турбот,
Знайди ту зiрку, на яку дивлюсь я…
Там, на порозi зоряних висот, –
I тiльки там! – знайти спасiння мусиш!
Багато слiв є гарних i високих,
Але ж для чого ними зловживати?
Не допустити б фальшi ненароком
I випадково нот чужих не взяти!
Сама ти прочитаєш мiж рядками
Усе, що нагадати тобi треба.
Знай: пекло й рай – фiнал земної драми,
З землi лиш може йти дорога в небо…
2006