Тричі скаже сотня людей
Бо за вами кожен з цих днів.
Промінь зірки чюжих не знайде.
Зріз по рані все розповість.
Кризи замкнутих нам нестрашні...
Попіл сипеться з критичних мас
Їх не багато – Друг кожен з нас...
Стріли в розсіч згаслих ідей –
Чим лишились ми для людей ?
Так приречине їхнє життя
Крізь весь простір
Злість проросла каменем в море.
Захлинешся – пустелю змориш.
Не поговорим, по різні сторони ми.
Цей рік-морок може знищить тебе – Злість...
Простір рівних зворотніх меж
Стільки різних – один із них
Душі пам’ять, - самотній час
Поміж вами її ім’я.
Тінь постійних сторін сухих,
Грізних правил – бажань тісних.
Чи ще трішки – зламаєшся сам.
Хто з них ліпший страх, чи вона? – наша Вірність.