Десь за гаем,десь за гаем сопілочка грае
Та сопілка мені серце розривае
Що не може козаченько собі ради дати
Бо не хоче чорнобрива його вже кохати
Вона справді чорнобрива,тай ще біле личко
"ПОМОРАНЧЕВА" у коси заплетина стрічка
Цілував ті чорні брова,розплітав ті коси
буде йому що згадати,гладив ногі боси
А тепер пройшла як панно ,та не привіталась
Людям каже заміж рано, ще не нагулялась
У садочку біля тина,розцвіла калина
де любились,де кохались козак і дівчина
Подивився в небо сине,очі повні горя
А у небі хмари сиві,пливуть аж до моря
І сказав він їм..кохання,серця вже не гріе
Забирайте в шлях останній памьять про МАРІЮ.
