Гламурні дівчатка у сукнях рожевих,
Читають сторінки гламурних видань.
Думки надлегкі серед нервів сталевих,
Розв`яжуть хіба щось з найлегших питань.
Питання складні-то не ваша турбота,
Гламурним красуням думки ні до чого.
Така вже в дівчаток гламурна природа.
Мабуть деградація, це вже й не ново.
Тонкі цигарки обережно тримають,
І дим випускають в повітря рожеве.
Практично нічого у серці не мають,
Тому воно в них щось занадто дешеве.
Одягнуть вбрання на оголені душі,
Малюють лице,що із часом зів`яне.
Поїдуть у бар,щоб поїсти там суші,
Зім`явши гламурну серветку з саф`яну.
Поглянуть в вітрину прикрас ювелірних,
Із пафосом ввійдуть,окинуть все оком.
Зітхнуть,наче важко (що малоймовірно),
Пройдуть по паркету неспішливим кроком.
Щось куплять.Блискуче,тендітне...гламурне,
Поклавши у торбочку з шкіри слона.
Злетить з ніжних губ якась брань нецензурна.
Не бійтесь,це так розмовляє вона.
Інакше не може,старенька це звичка.
Та й як же інакше?То ж мода така!
Скривила вона своє гарнеє личко,
Побачив на голій землі жебрака.
"Гидота яка!Хіба можна так жити?!"
З відразою скаже, піде якнайдалі.
Вона не навчилась людей розуміти,
Піде до автівки,натисне педалі.
Поїде гуляти до друзів гламурних,
Напитися знов до свинячого стану.
І в позах кумедних так карикатурних,
БудЕ танцювати,хтось раптом пристане.
Вона йому здасться.Без роздумів,швидко.
Які там думки,коли випито стільки?!
А вранці забуде,йдучи собі хитко,
Того,хто вночі промовляв:"Моя тільки!"
Яка там "твоя"?!Що ти мариш,юначе?!
Вона у житті тільки себе й любила.
Нікому така помилок не пробаче,
Бо тільки тваринок гламурних жаліла.
А люди не дуже її зацікавлять,
Хіба що актори якісь голівудські.
Бо інші,коли якийсь час позабавлять,
То зникнуть з життя,мов в фігурах бермудських.
Так йде по життю ця гарнесенька лялька,
Показує приклад мільонам дівчат.
Багато таких,як на березі гальки,
В гламурі не бачать однаково вад.
Та скільки прикрас на ляльок цих не вішай,
Як гарно гламурних дівчат не вдягни,
Нічого не в радість,ніщо іх не тішить.
Хоч зовні здається-щасливі вони.
Та в серці-порожньо,нема у них сенсу.
Хіба порожнечу заповниш грошима?
Хоч речі купують VERSACE i KENZO,
А як цим від болю себе захистимо?
Хоч мода диктує гламурні закони,
Та згодом забудуть усі про такі.
Навіщо ж відкрили ви серця кордони,
Впустивши у нього гламурні думки?
Так швидко хвороба себе розповсюдить,
Не дай зруйнувати свою особистість!
Мільони ляльок вона нищіть та губить,
Чи це випадковість,чи може-навмисність...
В гламурних дівчаток надія єдина:
Любити людей-може серце розтане.
Забудь,що ти-лялька,згадай-що людина.
Скажи:"Я твариной тупою не стану!"