Навіщо дав нам очі?
Я не знаю...
Ми ж все одно у темряві живем!
Тихесенько крокуємо до раю,
Себе вмовляючи, що наче не помрем.
Ми здатні вірити у те чого немає,
Та вже не віримо чи є оте життя,
Де серце не проблемами ламає,
А здавлює любові почуття.
Прошу лиш сили підійматись знову,
Душею вірю, що щезне темнота,
І що побачимо ми Землю загадкову,
Проте таку знайому...
Як життя.
24 лютого 2009
