Не плаче скрипка... снігом замело
Усі твої сліди, немов навмисно.
Калина клонить снігове чоло
І вітер грає зоряним намистом.
Ще до весни далеко, йти і йти...
А скрипка просить журавлині крила,
І так далеко до її мети,
Але вона заграла б і злетіла...
Де ж та весна? Чому так довго спить
Уся земля, стуливши міцно вії?
Чому струмок веселий не бринить?
Коли здійсняться заповітні мрії?
Де ж та весна?
На скрипочці не граю...
Весну чекаю...