Тишина. Месяц надломленный,
Будь со мной, освяти мою грусть.
Она, как снег на ветвях, умирилась,
Она, как снег на ветвях, и осыплется.
Не отнять у меня три радости:
Одиночество, труд, молчание. Злобной тоски
Больше нет. Месяц надломленный,
Я виноград возрождения в ночь несу.
В мертвих полях помолюсь,
И будут падать звёзды меня округ.
Свідзинський Володимир. Холодна тиша...
Холодна тиша.
Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася.
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене неодіймані:
Самотність, труд, мовчання. Туги злобної
Немає більше. Місяцю надламаний,
Я виноград відновлення у ніч несу.
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
1932. З недрукованої книжки МЕДОБІР; передрук з журналу АРКА (Мюнхен), 1947, ч. 4, с. 12.