Моя різнобарвна та мила,
Найкраща на цілій планеті!
Для когось ти незрозуміло
Розкинула свої намети.
На тебе хтось лається знову,
А ти все терпляче сприймаєшь.
З трибуни хтось каже промову,
Про те,що держави не маєшь.
Хоч гавкає хтось собі гучно,
Хай гавкає,справа нехитра.
Ти ж знаєш,душа в ньго штучна,
Бо жовчі мабуть більше літру.
Ти справжня,моя Україно,
Без домішок влади твоєї!
Живи,розквітай,Батьківщіно,
На теренах країни своєї!