Живи Украiно, живи, процвiтай
У серце моe, я прошу, завiтай.
Немае спокою, де б я не жила,
Повiк не забуду, як вишня цвiла.
Спiвав соловейко тодi у садку,
По свiтi рoзвiяв ту пiсню дзвiнку.
I вiчна дорога, як доля лягла,
Назад повернутися вже не змогла.
Я завжди кохаю тебе, рiдний край,
Своеi любовi мене не лишай.
Хоть пiснею з неба сюди прилiтай,
Веселкою в серцi моему заграй.
Тоненькою ниткою шлях проложи
I казку дитинства менi розкажи.
Про бiлу хатину, бузок та рiку,
Про мiсячну нiч, та розлуку в сaдку.
Поки не спочину в далекiм краю,
Повiк не забуду я пiсню твою.
Прости, не додому, а в гостi iду,
Можливо на щастя, або на бiду.
Прости мене, ненько, дитину твою
Та зоряну нiч не забуду твою.
Де мiсяць спокiйно рiкою пливе,
Душа моя вiчно з тобою живе.
г. Москва, 2.02.08.