Мій погляд загубився на межі...
Відлуння мрій – жахливе кладовище
метеликів, що смерть свою знайшли
в шаленім полум’ї . Їх крила знищив
потужний намір віри у дива...
З дитинства йшла у загадкове місто
По жовтій цеглі в напрямку добра.
Зірки думок збирала у намисто...
Але роки – жорстокий цензор мрій!
В примару перетворюють надію,
Що після низки руйнівних подій
уламки серця я коханням зцілю.
Даремно... Вже нема чарівників!
Знімаю я рожеві окуляри...
Дорослі сни не мають кольорів...
Моя буденність – квіти, що зів‘яли.
_______________________________________
Дякую за натхнення «Мечты летели умирать...» (Сергей Косинов)http://stihi.ru/2009/02/17/2798
фото:"Сухоцвет" автор gaklykov,http://www.fotokritik.ru/photo/618032/#