Погляд з минулого в майбутн
Над сонним степом сяє Шлях Чумацький,
Притихла річка, навіть не шумить,
Лиш де-не-де, на хуторах козацьких,
У білій хаті вогник пломенить.
То мати заколисує дитинку,
Їй казку про минуле проспіває,
А десь тихенько чути скрипку,
Що з серця тугу з смутком вириває.
Природа спить, щоб сили набиратись,
Щоб став яскравим святом новій день,
Щоб коси трав могли в росі вмиватись,
А жайворон співав своїх пісень.
О, Слобожанщина! Твої степи роздолі,
Твоя історія, як дикий кінь стрімкий,
І над чолом твоїм, задумливим, суворим
Уже нависла тінь нових віків...
Тебе чекають грози і розруха,
Мор, голод, страх і жахи всі війни,
Та не вмирає в людях сила духу,
І піднімаються на бій твої сини.
Нескорені ворожою ордою,
В огні і ранах ось вони стоять,
Хто землю рідну закривав собою,
Хто нищив злу ворожу рать.
Хто бив і турка, й ляха, і француза,
Хто йшов на герць з фашизмом за життя,
Хто не ховавсь від кулі боягузом,
Хоч знав, що вже не буде вороття.
Згадаймо їх, ті сотні безіменних,
Що сплять десь у далекій чужині,
Лиш час їх знає точно поіменно.
І гірко на душі стає мені...
Сумую й плачу я з тобою, рідна земле,
Сміюсь, щаслива я з тобою, милий край,
Бо ти живеш і дишеш не даремно,
Радій, міцній і в мирі розквітай!