тобі звичайно не збагнути –
мене навпіл уже немає
брюсельський бриз
як не крути
моє минуле сповиває
я тут уп`яте
дощ у скельцях
твої думки в мені згасають
гранд-пляс і вітер
пил на бильцях
у небі - башти
я не знаю
чому
чого
і де ти
хто ти
ось манекен – його шукають
ковтаю спротив
твій мотив
в мені шепоче.
круки-зграї
злітаються мені на вії
чи то сніжинки
/*не збагнути
ковтаю каву – ти не мрієш
почути крик
моїх погнутих
мрій
