–На простирадлі малюєм любов...
Квітучу, сонячну, зхрещену з болем –
Це сльоз краплинки упали і знов
Я проклинаю себе, свою долю...
–Не проклинай себя, глупая, эй,
Твои слезинки – упавшие звёзды.
Мне не поймать их...Родная, поверь,
Мне больно видеть тебя, твои слёзы...
–Пробач, коханий, пробач за цей біль!
Не в моїй владі приносити щастя.
Якщо б змогла я, любий, повір...
–Ты снова плачешь…Не в моей власти
Сейчас что-либо у неба просить,
Не в моей власти с тобою быть рядом…
А сердце сможет, сможет простить…
Лишь бы к тебе прикоснуться, хоть взглядом…
–Я засинаю в обіймах твоїх,
Я бачу мрії свої кольорові.
Здається, чую твій радісний сміх...
І посміхаюсь тобі знову, знову...
–В последний раз поцелую, и ты
Мне улыбнёшься, секундами мимо…
Сказав: «Прощай», прошепчу я: «Прости»
И навсегда твою жизнь я покину…
27.06.07.