***

Під тин чужий біди не підкидала,
та очі – передряпані журбою.
Життя свого благесенькі сувої
залатую, колись же гаптувала
лелек у парі... Де те вишиття
Вже розстеля рушник моє дитя...
На нім – троянда Прип’яті зів’яла.