Не полишай мене колись...

Роман Коломиец
                Не полишай мене колись
                У шепотінні світоплину,
                Як вечір заховає спину
                У сірий сутінковий хмиз.

                День перейде у ночі вир,
                Затихне у небес колисці,
                Зашепче місяцю щось близько
                Одна із найрідніших зір.



                Підлесник срібний і пастух
                Під ранок вижене отари,
                Та й розбредуться поза хмари -
                Такий життя невпинний рух.