Втомилася постійно проводжати,
Та почуття по вітру розкидати.
Чи краще б взагалі тебе не знати,
Якщо не хочеться так важко все втрачати.
Пекучий біль в душі оселиться від втрати.
Як болісно слова твої згадати!
Не треба може так усе сприймати,
Та хіба легко такі речі забувати?
Чи можна біль серцевий вгамувати,
Щоб стільки сил мені не витрачати?
Свої бажання треба завжди гальмувати.
Але де ж можна гальма ці придбати?
Крихкі в нас долі,нащо розбивати?
Малюнок кров`ю нащо малювати?
Одне тоді залишиться-вмирати,
А ми ще не навчились відчувати.
Так довго треба іноді чекати,
Щоб можна бУло кОмусь довіряти.
Тому не треба швидко серце відкривати,
Важких поранень можешь ти зазнати.