Світанок сірий лагідно цілує небо
І марить зірка думками пророка
Червоний місяць, наче так і треба,
Мастить світанком шапки гір високих
Тече безмежність сну несамовито
Багрянцем ніч барвить ранковий простір
Зелена тінь лісів дощем зігріта
І піниться в росі землі колосся