Марять мороком білі тумани,
Тче безмежні думки далечінь,
Вітер вербами листя багряне
В шурхіт ночі мете.
І мовчить височінь
Місяць хоче зірватись і впасти
Й осягнути річок глибочінь.
Крила темряви зорі невчасні
Тягнуть з космосу в ніч.
І мовчить височінь