Біль, що приходить нізвідки
і щезає нікуди
Що оселяється у всіх куточках
твого тіла
Не скаже тобі причину розпачу
І не порадить шлях виходу
Але той біль яскраво висловить
Твоє ставлення до життя
до людей, до справи
Навіть до болю
Коли всередині щось співає –
Не співає – кричить і пече,
Люди ще називають це розпачем, -
Тоді стає зрозумілою суть
Іншої людини, і все, що
Вона робить – зводиться
до болю
Скільки в тебе душі –
Настільки вона може тремтіти
І виспівати себе у очах
твоїх... (близьких) – у сльозах твоїх очей
Крізь шматочки крові
На сокирі інквізитора
Крізь останні звуки ржання
зраненого коня
Крізь майбутній біль
ненародженої дитини
Стогони перетворяться на крики
І німо волатимуть
твоїми думками
Недосяжні нічому, окрім болю
та хіба ще страху, що
приходить з розпачу.
З розпапчу безнадії