Село моє - далеке, рiдне
Приходить в снах моїх менi.
Де зорi яснi, де зорi лагiднi,
Живе й донинi в моїй душi.
Всiма вiтрами воно обласкане,
Зiгрiте сонечком, його теплом.
Умите росами, дощами чистими,
Людською ласкою, та їх добром.
А в полi чистому маленька рiченька,
А поряд верби, як вартовi.
Вночi пiд вербами сидять закоханi,
Та пiсню слухають, аж до зорi.
Село моє - далеке, рiдне
Не знаю кращого на всiй землi.
Де хата батькiвська,
Де моя молодiсть
Живе й донинi в моїй душi.
I хай немає моїх стареньких,
I я сама не молода,
Та в моїй памятi мої рiднесенькi,
Та роки бистрi, як та вода.