Спомин.
Зозуля кувала
Вранці біля хати,
Тільки не хотілось
Років рахувати...
У хустині мати
Згадується часто:
Вийшла зустрічати
Доленьку і щастя.
Вихором летіли,
Коні карі в милі,
Вслід кивали сміло
Їм березки білі.
Там, де Буг Південний
Поспіша полями,
Смерч життя шалений
Поглумивсь над нами...
Люті якісь звуки
Доля видавала,
Як на руки муки
Матусині клала...
Потім осінь листя
Мамі дарувала...
Як, ти там, Замостя,
В жовтих покривалах?...
Автор Геннадій Сівак.
2003 рік.