***

Мария Баранчук
Стіни байдужості – стали прозорі,
Мене не хвилюють,
Тепер я на волі!
Не плачу,не боляче,
Просто життя смугасте
Пофарбувала червоним,
Зеленого трохи ще  й рожевого
Гламуру триклятого. Все відверто!
Думки розділяю на двоє,
Беру лише ті що хочу…
А інше лишаю на дворі.
Набридло ховатись від себе,
Де мої крила? Я хочу в небо!!!
28/11/08