Стоять нерухомо зiрки
Вiками в височинi.
I нiжно одна на одну
Дивляться сумно вони.
Чарiвною мовой вони
Таємницi шепочуть свої.
І жоден у свiтi фiлолог
Не може збагнути її.
Лиш я цю мову зiрок
На все життя осягнув.
Адже коханої вид
Менi словником служив.
5.02.96