***
Фабрики в дожде, как в трауре. Дуги
мостов в дожде тают.
Сама решишь - признаваться в недуге
или пусть живут, ничего не зная.
Сама вернешься, если захочешь,
если забудешь запреты, препоны.
Сидишь, воспоминания к ночи
перекатываешь, как пустые вагоны.
Все эти мокрые окна сегодня,
будто убежища опустелые.
Дым из высокой трубы выходит,
точно душа из мертвого тела.
Смотришь на крыши во мгле белесой
долгим, словно последним, взглядом,
и знаешь ответы на все вопросы,
которые так никто и не задал.
с украинского
* * *
Фабрики в дощі, ніби в жалобі.
Дощ над мостами летить, минаючи.
Сама потім вирішиш – зізнатись у хворобі,
чи хай собі живуть, нічого не знаючи.
Сама потім повернешся, якщо захочеш,
якщо забудеш про заборони.
Сидиш і спомини перекочуєш,
як перекочують порожні вагони.
І кожна розмокла рама віконна,
наче схованка спорожніла,
і дим виходить із високого комина,
мов душа із померлого тіла.
І дивишся довго, мовби востаннє,
на чорні коридори й верстати,
маючи відповіді на всі питання,
які ніхто не захотів поставити.