З холоду в жар.
З подиху в біль –
Все що було забрав ти собі.
Воно мало би сенс в моєму житті,
Якщо би не ти.
Намагаюсь збагнуть, розумію.
Та позабути не вмію.
А вертатись - недобрий знак.
То йди, якщо повернути ніяк.
Від себе не втекти
І мене не сховає
срібний дощ,
Що зі стель старовинних змиває
Останню надію – мою любов.
Парує бруківкою,
нагадує знов
Концентровану мою любов.
Мабуть з часом усе мине.
Та не буде у ньому тебе та мене.
Лише ті ж нефарбовані рами
Та старовинні брами…
Тільки сонця у небі нема –
До міста іде зима.
З жару у холод, із подихом біль.
Тільки минуле не вернеш собі.
З часом минеться –
зітліє в душі.
Лишаться спогадом мої вірші.
10.2006 Львів