Матерi
Дуже вузеньку, ще без загати,
Згадую, наче ввi снi,
Рiчку Чибриж бiля нашої хати,
Що розлилась повеснi.
Моє дитинство у бiлiй панамцi
Бiгає вздовж берегiв
I рученята простягує мамцi:
— Мамо, я щастя зустрiв!
Марно я мрiю: та рiчка i хата
Схованi десь вдалинi.
Там мене жде посивiлая мати...
Гiрко i сумно менi.
Мамо, не жди, не вернусь я нiколи,
Я вже не той, що колись:
В серцi не тi уже мрiї i болi,
В душу менi подивись.
Нi, вже нехай: я приїду до тебе —
В серцi не згасла любов.
Нiжно притисну тебе я до себе:
— Мамо, я щастя знайшов!
21.XII.1980. Адлер