Ти не кажеш "люблю". Та очима
Труїш душу мою знов і знов.
Я не знаю, у чому причина,
Я не знаю, чи то є любов.
Ці глибокі, розгублені наче
Хмарно-ясні озера отрут
Ніби серце моє наскрізь бачать,
Ніби силу із нього беруть.
Я б уникнути погляду рада,
Та не можу одвести очей:
Ці секунди - безмежна розрада
Після смутку безсонних ночей.
Й пити яд цей неначе б то лячно,
Та не хочу ховати вуста,
Бо хоч гірко, та все-таки смачно,
Бо заплутана, та не пуста...