сіпає серце розгніваним птахом
зриваючи колір польоту, мій дах і
нанизує смак почуттів на повітря
в якому я стану незайманим вітром
торкаючи край перехоплює подих
на хвилях озону терпких і холодних
відчуття невагомості, лет навмання
смак перемоги над плином життя
смак перемоги... і біль порожнечі
втомлені мрії, спаплюжені речі
примарний додому загублено слід
шкода... це перший й останній політ
