Знову побачив я хатини

    Знову побачив я хатини, Де роки перші пронеслись: Там стіни з мохом обнялись, Шибки у райдусі світили. В пилюці все. Стало мені Так сумно-сумно в тишині. Я в сад зайшов. У ньому дико, Усе травою поросло. Нема того, що тут було. І тільки слово «Вероніка», Що вкарбувалося в кору, Згадало юності пору. Рости, мужній, шуми всім листям, Як пам*ятник живий вставай, Під хмари слово підіймай. Нехай звучить, неначе пісня – Хоч ми й старіємо у днях, Та вища милої ім*я.      Максім Багдановіч (переклад з білоруської)      21.07.94р