Женщинам

Александра Очман
Це не Верона,
мені не потрібен Ромео,
Мені б Револьвер і півкіло вибухівки!
Мені камуфляж ніжну шкіру до крові розтер...
Я загублюсь серед м*яса на фотоплівках.
Клята війна? Ні! Таке нежіноче життя:
Обличчя в синцях і розкумарені вірші...
В шухляди заткни весь список своїх звитяг,
Цей фетіш непотрібен, де Kinder i Kuche, i Кirche
Твоя доля - халат, а призначення - мити дітей,
Твій фронт - підвіконня, твої вороги - мікроби
Неоднозначно: для когось і ти Прометей,
Для когось домашня і вже рогата худоба...
Я - загину в боях, а прокинуся десь на столі,
Ти вийматимеш нутрощі, і особливо печінку,
Я не ображусь: ситі будуть твої малі.
Я схиляюся перед тобою, жінко!

29.03.09