Зміниться холод весною з відлигами,
Ніч засіяє зорею яскравою,
Образ її буде пахнути книгами,
Хлібом і чорною кавою.
Зійде в майбутньому відчай посіяний
І запалає на небі загравою,
Образ її буде сповнений мріями
Й вірою завжди яскравою.
Світ, що навколо здається всім звичністю,
Зміни ж приносяться навіть хвилиною,
Образ її закарбований вічністю,
Образ, що зветься Людиною!