Кардіохірургу Іллі Ємцю
Це не подвиг.
Це просто щоденна важка чоловіча робота.
І не треба
Солодких фальшивих газетних надуманих слів.
Все так просто:
Виходиш, знімаєш сорочку, вологу від поту,
Сигарета. І кава. Й година стривожених снів.
Це так складно —
Дивитися в очі, які уже й плакать не сміють,
І чекають,
Чекають, як вироку кожного слова твого.
В ці хвилини
Ти вищий від Бога, ти людям даруєш надію,
Чи повік забираєш
І згадуєш: ні, я не Бог.
Знову пізно прийшов...
Ти, кохана, на мене не сердься,
Не уперше тобі, так буває, що швець без чобіт...
Просто в кожного з нас,
Виявляється, також є серце,
І воно, як не дивно, частенько болить.