запитую себе я увесь час,
була б Україна, якби не Тарас?
не воля його, не думки, не слова,
була б Батьківщина незалежна й "жива"?
на це запитання є відповідь в мене:
без Великого Кобзаря не було б і Нені.
це він допоміг нам піднятись з колін,
за це йому низький наш вдячний уклін
це він захищав нас, коли були ми німі
тепер, ми - господарі української землі
це він дав нам мову, зробив з нас народ
зміцнив нас лів його стрімкий коловорот
ми його не забули, він з нами завжди
його на Вкраїні безсмертні сліди
українці тебе пам'ятають, Тарасе!
ти вічно живий, ти десь серед нас
пишаємсь тим, що ти з України
ти - впевнений, сильний, для нас ти - єдиний
ти - вільний, як птах, що літає під сонцем
ти - радість для нас і у щастя віконце
ти - вулиці Харкова тихі й красиві
ти - пам'ятник наш мовчазний і мрійливий
ти - завод наш потужний, відомий усім
а скільки Шевченківських знаємо сіл?
провулки, колгоспи, міста і райони
який же ти всім нам до болю знайомий
та все це ніщо в порівнянні з отим
що ти сотворив нам, нащадкам своїм
ти словом своїм напророчив нам долю
перемігши кріпацтво і дарувавши нав волю
щиро вдячні тобі, дорогий наш Тарасе,
ти житимеш вічно - в серцях ти у нас
(май, 2007)