***
И самая маленькая девочка Чайна-тауна,
и старые баптисты в холодных храмах Манхеттена
даже не могут себе представить, какие звезды падают в наши печные трубы,
какими изумрудными листьями прорастает чеснок
на наших футбольных полях.
Вот это океан, без начала и конца,
заливает берег с китайскими закусочными
и тысяча кашалотов прячется средь ила и песка,
навсегда разделяя меня и страну,
которую я любил.
Вот это черные деревья в холодном снегу,
как африканки на белых простынях,
и на каждом дереве сидят птицы -
крикливые птицы эмиграции,
певучие птицы изгнания.
А вот это я
каждой ночью
во сне
гружу свой пароход звездами и пшеницей,
наполняю трюмы ромом и цикутой,
прогреваю его старые машины,
как кафельные печи.
Скоро уже Господь позовет всех нас,
развернет океанские потоки и погонит нас во тьму.
Рыдай тогда по мне,
морская подводная капуста Америки,
как можешь лишь ты одна,
как можешь лишь ты одна.
с украинского
+ + +
І найменша дівчинка в Чайна-тауні,
і старі баптисти в холодних церквах Мангетена
навіть не уявляють які зірки падають в наші комини,
і яке смарагдове часникове листя
росте на наших футбольних полях.
Це ось океан, без початку і кінця,
заливає берег, на якому стоять китайські їдальні,
і тисяча кашалотів ховається в ньому за піском і мулом,
навіки відділяючи мене від країни,
яку я любив.
Це ось чорні дерева в холодних снігах,
ніби африканки на білих простирадлах,
і на кожному дереві сидять птахи,
крикливі птахи еміграції,
співучі птахи вигнання.
А це ось я
кожної ночі
вві сні
вантажу свій пароплав зорями і пшеницею,
заповнюю трюми ромом і цикутою,
прогріваю старі машини,
так як топлять кахляні печі.
Вже зовсім скоро Господь покличе нас усіх,
поверне океанські потоки, пожене нас у темряву.
Ридай тоді за мною,
морська незрима капусто Америки,
так як умієш лише ти одна,
так як умієш лише ти одна.