Пот к св домост або про шкоду тютюнопал ння...

Наталия Сатопулос
Викурюючи десяту цигарку,думаючи про рак легенів,твердо вирішую кинути палити і підкурюю наступну. Думки,наче пух розлітаються у голові. Кадри з дитинства швидко змінюються картинами підліткового періоду та подіями епохи ранньої юності. У всьому безумовно винні альбоми,що я їх зібрала до купи і переглядаю уже другу годину поспіль. Дивна річ,але після кожної твоєї фотографії,альбом завершується ледь розпочавшись. Своєрідний символізм. Чи не так? У емоційному пориві хапаюсь за телефон і дзвоню кращому другу в надії,що він просто вислухає,не додаючи до мого досить песимістичного монологу жодних коментарів. Після розмови слід зробити висновок: я божевільна. Те,що люди називають маячнею,я називаю коханням. "Треба терміново звернутись до лікаря",-думаю я і знову беру цигарку,не зважаючи на те,що від паління мене вже нудить. Що тут скажешь? Звичка...А звичка-то наше друге я. Чи як там розумні люди кажуть? Зовсім забула про знімки і повертаюсь до тих фото,на  яких я навчилась виглядати щасливою.